лізинг

-у, ч., фін.

Вид довгострокової оренди або кредитування нерухомого майна, техніки, обладнання, товарів.

••

Ба́нківський лі́зинг — лізингова угода, за умовами якої банк, що є лізинговою компанією, купує обладнання та надає його в оренду.

Класи́чний лі́зинг — форма лізингу, за якої лізингоодержувач бере на себе всі витрати, пов'язані з утриманням та експлуатацією обладнання.

Прями́й лі́зинг — форма лізингу, за якої власник майна (виробник) здає об'єкт у лізинг самостійно; двосторонній лізинг.

Фіна́нсовий лі́зинг — вид лізингу, за якого лізингодавець зобов'язується придбати у власність вказане лізингоодержувачем майно у певного продавця і передати його останньому як предмет лізингу.

Чи́стий лі́зинг — форма лізингу, за якої лізингоодержувач сам здійснює технічне обслуговування орендованого майна.